Сокирянська міська територіальна громада
Чернівецька область

В узорах на полотні – часточка душі

 

Гарний Коболчин - ввесь ти у гаю,

Я тебе любив і ще більш люблю

Зараз вже не той, що колись ти був...

Із цими словами Івана Гончара і Тамари Дмитрівни Гончар згідні всі коболчинці, бо дійсно наше село багате квітучими садами, родючими полями, працьовитими і талановитими людьми.

Сьогодні мені хочеться розповісти про таку людину, яка обдарована одним із талантів – вишивки – це Марія Іванівна Глушко. Родом вона із Івано-Франківщини, але дівчина, як верба, прижилася на Сокирянщині, в Коболчині. Тут у неї прекрасна сім’я, друзі, робота, а ще Марійка має прекрасний голос, тому не міг пройти мимо Іван Іванович і запросив її до свого хору «Любисток». Скрізь встигає Марія Іванівна:  вдома − гарна господиня, на роботі поважають як прекрасну трудівницю, в хорі співає, а які прекрасні вишивки вишиває!

Пристрасть до полотна і голки передались їй від двох бабусь та матері, тому мережані червоними та чорними нитками перші творіння Марії вразили рідних. А вони знались на техніці виконання вишивки! Їм теж передали свої знання їхні бабусі. Найбільш популярні прийоми: вишивка хрестиком та гладдю, бігунок та мережка тощо. Таке різноманіття свідчить як про любов наших предків до краси, так і про незмінність вишитого одягу.

«Я найбільше люблю вишивати хрестиком, − говорить Марія Іванівна». Спочатку традиційно використовувала нитки й канву. Візерунки, як признається аматорка, спочатку копіювала з газет і журналів. Тепер доповнює своїм витвором. Часто буває, що вони приходять увісні. Прокинувшись, швиденько робить ескізи. З часом на зміну ниткам «муліне» прийшов бісер. «Це копітка праця, що вимагає великого терпіння, але щодня дякую Богу за те, що живу, працюю, а кожен день хоча б  дві-три години приділити вишивці, бо в ній – часточка моєї душі. Вишивати люблю в цілковиті тиші, коли ніщо не відволікає. Пальці не болять, вже звикли до цього заняття, а от зір погіршується», −  зізнається майстриня.

Уже й важко перерахувати, скільки робіт виконала аматорка. Чимало їх роздарувала рідним, друзям. Особливо з душею підбирає узори вишиванок чоловікові Івану, синові Івасику та доньці Танюші.

Красива вишита українська сорочка з льону з давніх-давен вважається символом здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості, несла й несе емоційний заряд.

Ще будучи школяркою Марійка вперше побачила портрет І. Франка у вишитій сорочці і собі тоді пообіцяла: «Буду вишивати сорочки − літні й зимові, різними узорами й кольорами»… І слова дотримала.

Та не тільки сорочки вишиває майстриня. В її чималому мистецькому доробку можна побачити божники, рушники, рушнички пасхальні, подушки, скатертини, покривала, серветки, сукні, тощо. В даний час йде до завершення картина «Тайна вечеря».

У вишивках Марійки поєднані кольори та узори Франківщини і Буковини. А ми знаємо, що кожен регіон України має свою, особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом. Фактично, кожна область може похвалитись унікальними вишитими сорочками та іншим шитвом, притаманним тільки їй. Майстриня не раз представляла свої роботи у місцевому БНТД, районі, а нещодавно, цими пасхальними днями, її роботи були представлені на писанковому святі в Чернівцях від Сокирянської ОТГ «Село на нашій Україні – неначе писанка…»

Нині вишиванка переживає піднесення і відродження. Українці згуртовуються так, як ніколи, з любов’ю підтримуючи власні традиції.

Елементи української вишивки все частіше використовуються в дизайні одягу, і що відрадно, що не тільки українці, а навіть зарубіжні красуні одягають ніжну вишиту вдяганку.

Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, а й модно. Не дарма з вуст Марії Іванівни часто лине пісня «Україна-вишиванка»:

Нитка сонячного ранку,

Нитка пісні солов’я −

Україна-вишиванка

Ніжна матінка моя.

Чим же насправді є вишиванка для українця – оберегом, святинею, місточком між поколіннями, чи красивим елементом одягу? На це запитання майстриня відповіла так: «Вишиванка поєднує всі ці запитання, тому, що поруч із сучасною вишиванкою приваблюють й давні узори – прості й непоказні, але такі дорогі серцю і милі. Вишита сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг. Вона була і є нашим національним символом, дійсно місточком між поколіннями, нашою святинею і гордістю».

Євгенія МАМАВКО.

 



« повернутися до списку новин