Петиція

Зважаючи на необхідність відновлення історичної справедливості, з метою увічнення пам'яті учасників українського національно-визвольного руху з наших теренів, а також відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті" (пункт 6 статті 1 та пункт 5 статті 4), пропоную перейменувати одну з вулиць Торчина на честь уродженця селища Миколи Куликівського (1884 - 1956) - українського військового, активного учасника Української революції 1917 - 1921 років, полковника Армії Української Народної Республіки. Це сприятиме, хоча б частковому, поверненню та популяризації імені діяча на теренах "малої батьківщини", а саме в населеному пункті, де він народився. Біографічна довідка: Микола Йосипович Куликівський народився 6 грудня 1884 року у містечку (сьогодні - селищі) Торчині, Луцького повіту, Волинської губернії. На Волині закінчив духовну семінарію. З 1905 р. почав військову кар'єру. 1914 р. отримав звання прапорщика, брав участь у початкових боях Першої світової війни, у ході яких у листопаді того ж року потрапив до німецького полону. У 1916 р. Микола Куликівський став одним з ініціаторів створення українських національних гуртків у німецьких таборах для військовополонених. Він був одним з організаторів 1-го Українського полку імені Т. Г. Шевченка (1916 – 1917 рр.), що формувався з військовополонених-українців. З січня 1918 р. М. Куликівський служив у 1-й Українській (Синьожупанній) дивізії. На початку 1919 р. став начальником розвідувального відділу штабу Чорноморської дивізії Дієвої армії УНР. З березня 1919 р. був комендантом бронепотягу «Запорожець», озброєного 2 гарматами та 14 кулеметами. Саме тоді цей потяг брав участь у боях проти більшовиків на Східній Волині. З середини 1920 року Микола Йосипович продовжив службу при Генеральному штабі Армії УНР, коли з 15 червня став старшиною для зв'язку між Головним Отаманом Симоном Петлюрою та Головою Ради Міністрів УНР. За визначну діяльність з організації та розбудови національних збройних формувань М.Куликівський був нагороджений Почесним мундиром і Почесною відзнакою Генерального штабу Армії УНР. Цей комплект вручався офіцерам, які працювали у Генеральному штабі або займали командні посади, виконували найвідповідальнішу у війську роботу і відзначилися заслугами перед Батьківщиною. Відомо лише про двох українських військових, які отримали такі відзнаки – це Симон Петлюра та Микола Куликівський (!). За участь у збройній боротьбі за державність України під проводом Головного отамана Симона Петлюри Микола Йосипович також нагороджений Орденом (Хрестом) С. Петлюри. З початку 1920-х рр. він перебував на еміграції, відомо, що з 1923 р. мешкав у Варшаві, від 1945 р. – у Мюнхені, а згодом – у США. Там полковник з Торчина долучився до патріотичної діяльності в українських емігрантських колах, зокрема у 1950 році був одним із засновників Українського національно-державного союзу у США. Не стало Миколи Куликівського 26 листопада 1956 року, похований в американському містечку Сауд-Баунт-Брук, де знаходиться своєрідний пантеон визначних українців. Автор петиції: Мельник Олександр Володимирович - мешканець селища Торчин, кандидат історичних наук, melnyk.tnim@gmail.com