Петиція

Офіційний коментар:

Шановний Володимире Вікторовичу! Ваша петиція була опублікована та набрала необхідну кількість підписів на її підтримку. З метою вивчення та вирішення питань, які були порушені у петиції, її направлено на розгляд спільного засідання виконавчого комітету та комісії з гуманітарних  питань, з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту Біленьківської сільської ради. Про результати розгляду Вас буде повідомлено у встановлений законодавством термін.

Доповнення від 20.04.2023

Шановний Володимире Вікторовичу! За дорученням сільського голови виконавчий комітет та комісія з гуманітарних питань, з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту Біленьківської сільської ради відповідно до статті 231 Закону України «Про звернення громадян» на спільному засіданні 20 квітня 2023року розглянула ініційовану Вами електронну петицію, яка набрала 100 підписів, щодо припинення діяльності УПЦ «московського патріархату» в Біленьківській громаді Запорізької області. Членами комісії було розглянуто статути релігійних організацій Української православної церкви, які діють на території Біленьківської громади. В установчих документах зазначено, що релігійна громада є первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви, що утворена та зареєстрована в порядку, визначеному Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Жодного посилання на московський патріархат в установчих документах немає. Відносини держави і релігійних організацій в Україні врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі – Закон), Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також іншими законодавчими актами. Так, статтею 35 Конституції України  визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Частиною першою статті 3 Закону встановлено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Водночас частиною третьою статті 8 Закону передбачено, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Також зазначаємо, що відповідно до статті 16 Закону діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов.  У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора. Таким чином, діяльність Української православної церкви (УПЦ), як і будь-якої іншої релігійної організації, відповідно до Закону може бути припинена на підставі добровільного рішення її членів (засновників) або за рішенням суду в разі порушення нею вимог законодавства. При цьому перелік підстав, з яких діяльність УПЦ може бути примусово припинена за рішенням суду, є вичерпним, а наявність таких підстав потребує доведення в судовому порядку, зокрема в межах кримінального провадження. З огляду на це, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи не мають права примусово припинити діяльність Української православної церкви. Сільський голова                                                      Світлана ЗАЧЕПИЛО

Доповнення від 20.04.2023

Шановний Володимире Вікторовичу! За дорученням сільського голови виконавчий комітет та комісія з гуманітарних питань, з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту Біленьківської сільської ради відповідно до статті 231 Закону України «Про звернення громадян» на спільному засіданні 20 квітня 2023року розглянула ініційовану Вами електронну петицію, яка набрала 100 підписів, щодо припинення діяльності УПЦ «московського патріархату» в Біленьківській громаді Запорізької області. Членами комісії було розглянуто статути релігійних організацій Української православної церкви, які діють на території Біленьківської громади. В установчих документах зазначено, що релігійна громада є первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви, що утворена та зареєстрована в порядку, визначеному Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Жодного посилання на московський патріархат в установчих документах немає. Відносини держави і релігійних організацій в Україні врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі – Закон), Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також іншими законодавчими актами. Так, статтею 35 Конституції України  визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Частиною першою статті 3 Закону встановлено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Водночас частиною третьою статті 8 Закону передбачено, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Також зазначаємо, що відповідно до статті 16 Закону діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов.  У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора. Таким чином, діяльність Української православної церкви (УПЦ), як і будь-якої іншої релігійної організації, відповідно до Закону може бути припинена на підставі добровільного рішення її членів (засновників) або за рішенням суду в разі порушення нею вимог законодавства. При цьому перелік підстав, з яких діяльність УПЦ може бути примусово припинена за рішенням суду, є вичерпним, а наявність таких підстав потребує доведення в судовому порядку, зокрема в межах кримінального провадження. З огляду на це, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи не мають права примусово припинити діяльність Української православної церкви. Сільський голова                                                      Світлана ЗАЧЕПИЛО

Підписали петицію: